Херсонщина. Спрощений режим регулювання трудових відносин: нові можливості, перспективи та виклики

У сучасному світі, в умовах повномасштабної війни в Україні, ринок праці постійно змінюється, що вимагає адаптації трудового законодавства до потреб роботодавців і працівників. З метою створення більш гнучких умов для обох сторін трудового процесу, а також полегшення адміністративних процедур ведення підприємництва та бізнесу з 19.08.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність» від 19.07.2022 № 2434-IX, яким впроваджено спрощений режим регулювання трудових відносин та додано нову главу III-Б до Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).
Даний Закон діє протягом дії воєнного стану і втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану. Отже спрощений режим регулювання трудових відносин можна застосовувати тільки на час воєнного стану.
Особливості спрощеного режиму регулювання трудових відносин.
Відповідно до статті 49-5 КЗпП України спрощений режим регулювання трудових відносин (далі – спрощений режим) застосовується до трудових відносин, що виникають:
– між працівником та роботодавцем, який є суб’єктом малого або середнього підприємництва відповідно до закону з середньою кількістю працівників за звітний період (календарний рік) не більше 250 осіб;
– або між роботодавцем та працівником, розмір заробітної плати якого за місяць становить понад вісім розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Спрощений режим може застосовуватися у відносинах між працівниками та роботодавцями виключно на добровільних засадах. Такий режим передбачає можливість встановлення індивідуальних умов праці працівника безпосередньо у трудовому договорі.
Вимоги щодо ведення документації з кадрових питань, прийняття локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчої документації, в тому числі щодо режиму робочого часу та часу відпочинку, відпусток, а також інших документів з питань, що врегульовані трудовим договором, не поширюються на роботодавців, які застосовують спрощений режим.
Обов’язок щодо ведення обліку трудової діяльності працівника в електронній формі, подання звітності стосовно персоналу до державних органів покладається на роботодавця.
Трудовий договір при спрощеному режимі. Регулювання трудових відносин працівників і роботодавців, на яких поширюється спрощений режим, здійснюється трудовим договором.
Трудовий договір укладається в письмовій формі державною мовою у двох примірниках (по одному примірнику для кожної із сторін).
При цьому слід пам’ятати, що відповідно до статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення органів ДПС України про прийняття працівника на роботу.
У письмовому трудовому договорі слід зазначити істотні умови, які відрізняються від норм законодавства про працю. Перелік істотних умов, які мають бути прописані у трудовому договорі визначені частиною четвертою статті 49-6 КЗпП України.
Також у трудовому договорі зазначається інформація про умови праці, наявність/відсутність на робочому місці працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також визначаються встановлені законом права працівника на пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах. Працівник вважається поінформованим про умови праці та наявність/відсутність на його робочому місці небезпечних факторів з моменту підписання ним трудового договору.
Оплата праці при спрощеному режимі. В умовах спрощеного режиму та за умови, що це не суперечить іншим положенням КЗпП України, сторони трудового договору можуть з урахуванням положень глави III КЗпП України на власний розсуд за взаємною згодою врегулювати свої відносини, в тому числі в частині системи оплати праці, норм праці, розміру заробітної плати з урахуванням встановленої законом мінімальної заробітної плати, надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, визначених КЗпП України.
Заробітна плата, в умовах спрощеного режиму, виплачується працівникові у строки, визначені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відпустки при спрощеному режимі. В умовах спрощеного режиму щорічні оплачувані відпустки та відпустки без збереження заробітної плати надаються працівникам відповідно до порядку та умов, визначених статтями 79, 84, 115 КЗпП України, з урахуванням таких особливостей:
1) на прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості або надана повної тривалості з урахуванням встановлених КЗпП України норм тривалості щорічних відпусток;
2) за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на термін більший ніж 15 календарних днів на рік, якщо така умова передбачена трудовим договором;
3) заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.
Всі інші види відпусток, передбачені законодавством, надаються відповідно до законодавства.

Отже спрощений режим регулювання трудових відносин є сучасним кроком до модернізації трудового законодавства в умовах воєнного стану та адаптації ринку праці до реалій сьогодення. Проте його ефективність залежить від належного усвідомлення сторонами трудових відносин своїх прав та обов’язків, а також необхідності дотримання трудового законодавства.