Що є підставою для встановлення скороченого робочого часу (тижня)?

Відповідь на це питання надає головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці управління Держпраці у Миколаївській області Юлія Пономарьова.

Кодексом Законів України про працю, а саме статтею 51, передбачено встановлення відповідним категоріям працюючих скороченого робочого часу. З’ясуємо, кому роботодавець повинен встановити скорочений робочий час (тиждень) і якими нормативно-правовими актами це передбачено.

Скорочений робочий час (тиждень) – це час виконання роботи, передбаченої посадовими обов’язками, скорочений на відповідну кількість годин, при тому, що працюючий має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Це є однією з відмінностей скороченого робочого часу від неповного робочого часу, відповідно до листа Мінсоцполітики від 22.03.2006 № 1993/0/14-06/13.

Однією з підстав встановлення скороченого робочого часу (тижня) – є зайнятість працівників на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 «Про затвердження Переліку виробництв,цехів,професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»(надалі – Перелік), скорочений робочий час встановлюється для робітників – не більше 36 годин на тиждень. Право на скорочений робочий час (тиждень) мають працівники виробництв, цехів, посад, професій, передбачених зазначеним Переліком, на підставі результатів атестації робочого місця за умовами праці, незалежно від форми власності підприємства, організації.

Питання застосування Переліку регламентується «Порядком застосування Переліку виробництв,цехів,професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», затверджений наказом Міністерства праці від 23.03.2001 № 122.

При визначенні права працюючих на скорочений робочий час (тиждень) важливо встановити найменування професії, до якої відноситься робоче місце, з урахуванням фактично виконуваної роботи відповідно до державного Класифікатора професій ДК 003-2010.

Працівникам,  професії та посади  яких  не  передбачені  в Переліку,  але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями  і  на  посадах, означених Переліком,  скорочена тривалість робочого часу встановлюється у ці дні тієї самої тривалості,  як і працівникам, постійно зайнятим на цій роботі.

Скорочена тривалість робочого часу (тижня) встановлюється колективним договором залежно від  результатів  атестації  робочих місць за умовами праці  відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442.

Слід зауважити, підтвердження цього права  працівникові  можливе  тільки  при віднесенні  його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Крiм того, законодавством встановлюється скорочена тривалiсть робочого часу для окремих категорiй працiвникiв (учителiв, лiкарiв та iнших).

Нормування робочого часу працівників медичних закладів затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.05.2006 № 319, але медичним працівникам, працюючим зі шкідливими й небезпечними умовами праці, скорочена тривалість робочого часу (тижня) встановлюється відповідно до Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163.

Нормування робочого часу працівників закладів освіти регулюється законами України про освіту, але працівникам, працюючим зі шкідливими й небезпечними умовами праці, скорочена тривалість робочого часу (тижня) встановлюється також відповідно до Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163.