Пільги та компенсації працівникам протитуберкульозного диспансеру

Стан охорони праці, рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності працівників системи охорони здоров’я є серйозною соціально-економічною проблемою галузі, яка безпосередньо впливає на надання медичної  допомоги.

На працівників закладів охорони здоров’я впливають ті ж фактори, що і в будь-якій іншій галузі. Однак на медичний персонал більше, ніж в інших галузях, впливають особливості професійної діяльності.

Працю медичних працівників складно порівнювати з іншою працею. Медики мають надзвичайно велике емоційне навантаження, несуть відповідальність за життя і здоров’я інших людей, ця професія вимагає швидкого прийняття рішень, самодисципліни, уміння зберігати високу працездатність в екстремальних умовах. Часто лікувально-діагностичні, реанімаційні заходи, оперативні втручання проводяться в нічний час, що робить працю медичного персоналу надзвичайно важкою.

Однією з особливостей професійної діяльності медичних працівників багатьох спеціальностей є контакт з інфікованими пацієнтами. Так, туберкульоз як захворювання, характерне для медичних працівників протитуберкульозних закладів, діагностується досить часто.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» туберкульоз – соціально небезпечна інфекційна хвороба, що спричиняється мікобактеріями туберкульозу; а протитуберкульозні заклади – це спеціалізовані заклади охорони здоров’я, які здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари, санаторії тощо).

 Перелік протитуберкульозних закладів затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України № 514 від 16.07.2009.

До протитуберкульозних закладів відносяться:

1. Лікувально-профілактичні заклади:

1.1. Лікарняні:

Медичний центр (фтизіатричний, фтизіопульмонологічний);

Територіальне медичне об’єднання (протитуберкульозне, фтизіатричне);

Протитуберкульозний диспансер;

Туберкульозна лікарня (зокрема дитяча);

Лікарня «Хоспіс» для хворих на туберкульоз.

1.2. Санаторно-курортні заклади:

Санаторій (протитуберкульозний, туберкульозний, спеціалізований, спеціальний, зокрема дитячий).

2. Структурні підрозділи лікарняних, амбулаторно-поліклінічних і санаторно-курортних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я:

Туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення;

Туберкульозний (протитуберкульозний, фтизіатричний, зокрема дитячий) кабінет;

Кабінет контрольованого лікування хворих на туберкульоз .

3. Науково-дослідні установи фтизіопульмонологічного профілю.
4. Кафедри фтизіопульмонологічного профілю вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації та закладів післядипломної освіти.

Постановою КМУ «Про деякі заходи щодо підвищення престижності праці медичних працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз» від 16.02.2011 р. № 123 передбачено встановлення медичним працівникам і професіоналам із вищою немедичною освітою, допущеним до медичної діяль­ності спеціалізованих закладів охорони здоров’я та структурних підрозділів закладів охорони здоров’я, які здійснюють діагностику туберкульозу та нада­ють лікувально-профілактичну допомогу хворим на заразну форму туберкульозу, підвищення посадових окладів із 30 до 60 % у зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці.

Для тих, хто надає лікувально-профілактичну допомогу хворим на активну форму туберкульозу, збережено підвищення посадових окладів на З0 % у зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці.

Конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв’язку зі шкідливими та важкими умовами праці, затверджується керівником за погодженням із профспілковим комітетом залежно від функціональних обов’язків та обсягу роботи у шкідливих і важких умовах праці .

 Відповідно до статті 23 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 р. № 2586-III працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, мають право на щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування, а також на щорічну відпустку тривалістю не менш як 36 календарних днів.

Працівники протитуберкульозних закладів, які захворіли на туберкульоз унаслідок виконання службових обов’язків, мають право на першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством, на щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування в спеціальних санаторіях, а також на щорічну відпустку тривалістю 45 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час.

Термін «щорічні відпустки» як вид відпусток, передбачений статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР,  включає в себе основну відпустку (ст. 6), додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7), додаткову відпустку за особливий характер праці (ст. 8), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до зазначеного вище працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, слід надавати щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів, а в разі захворювання на туберкульоз унаслідок виконання службових обов’язків — 45 календарних днів.

Отже, щорічні додаткові відпустки працівникам, які користуються щорічною відпусткою на підставі статті 23 Закону № 2586-ІІІ, не надаються, оскільки вони вже включені до тривалості щорічної відпустки.

Якщо працівник відповідно до Закону № 504/96-ВР має право на щорічну (основну та додаткову) відпустку більшої тривалості, він може скористатися своїм правом і одержати відпустку згідно з цим Законом.

Право на скорочену тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці визначається відповідно до Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. N 163.

Відповідно до Порядку застосування названого Переліку, затвердженого наказом Мінпраці України від 23.03.2001 р. N 122, скорочена тривалість робочого часу згідно із зазначеною в Переліку тривалістю встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці не менш як половину тривалості робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці, відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. N 442.

Остаточне рішення щодо Переліку таких посад ухвалює адміністрація медичної установи на підставі посадових інструкцій та за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Водночас працівники, професії яких утворені за допомогою похідних слів, визначених у додатку В до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. за N 327, зокрема, «старший», «головний», «помічник» тощо, і якщо при цьому збережено зміст трудової функції та кваліфікаційні вимоги, користуються правом на пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці, в тому числі і скорочену тривалість робочого тижня, на тих самих умовах, що і працівники базової професії.

Матеріал підготовлено

начальником відділу з питань експертизи умов праці

управлінняДержпраці у Миколаївській області

Людмилою Радченко