Безпечна експлуатація атракціонів: розташування атракціонного комплексу, організація системи доступу до атракціону

Найбільш популярним місцем розташування комплексів для розваг  дорослих та дітей є територія парків, паркових зон та скверів, а також територія навколо об’єктів сфери послуг. Під час розміщення атракціонних комплексів враховується дві його основні характеристики: оточення і доступність.

Разом з тим, важливо під час вибору місця встановлення атракціонного комплексу (окремого атракціону) враховувати забруднення навколишнього середовища, зокрема  хімічними і біологічними речовинами. Правилами будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки (далі – Правила), затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01.03.2006 N 110, дозволяється розміщувати атракціонні комплекси у місцях, де забруднення атмосферного повітря хімічними і біологічними речовинами не перевищує гранично допустимі концентрації величин, зазначених у Державних санітарних правилах охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.07.97 N 201 (v0201282-97 ).

Зазначеними вище Правилами визначено коло вимог щодо розташування  атракціонного комплексу.

Так, територія атракціонного комплексу, будівлі та приміщення, що будуються для встановлення в них атракціонів і обладнання, що належать до них, мають відповідати проектним рішенням, вимогам Правил, інших нормативно-правових актів, стандартів, санітарних норм, будівельних норм і правил.

Атракціонні комплекси, будівлі та приміщення для встановлення в них атракціонів і обладнання, що належать до них, а також пересувні містечка атракціонів повинні розміщуватись відповідно до проектів, розроблених спеціалізованими організаціями, що мають ліцензію (дозвіл) на виконання таких робіт.

Перед прийняттям рішення щодо розміщення атракціонів у будівлях і на територіях мають бути проведені роботи з інженерних вишукувань для будівництва.

Розташування атракціонних комплексів, будівель та приміщень для встановлення в них атракціонів і обладнання, що відноситься до них, а також пересувних містечок атракціонів на територіях, які піддаються впливу несприятливих природних і геологічних процесів (селі, лавини, зсуви, обвали, заболоченість, підтоплення, просідання тощо) та техногенних явищ (зони можливого хімічного, радіаційного, біологічного, гідродинамічного ураження, пожежі), не допускається.

Кожен майданчик, на якому експлуатуються атракціони, має бути обладнаний протипожежними щитами з первинними засобами пожежогасіння, розміщеними в доступних місцях.

Відстань від засобів пожежогасіння до атракціонів не повинна перевищувати 50 м.

Атракціонні комплекси, шумові характеристики яких у робочому режимі перевищують гігієнічні нормативи шуму мають розміщуватися від адміністративних будівель і житлових будинків на відстані, що забезпечує зменшення шуму до нормативних величин, або необхідно зменшити шум до нормативного за допомогою шумопоглинальних екранів.

Територія атракціонів повинна утримуватись у чистоті, пішохідні доріжки, під’їзди та майданчики повинні бути замощеними або заасфальтованими.

Під’їзди до будівель, у яких розміщені атракціони, та до атракціонів, розташованих просто неба, а також майданчики біля них, призначені для установлення аварійно-рятувальних технічних засобів під час виконання аварійно-рятувальних робіт, повинні постійно утримуватись чистими та вільними.

На території атракціонних комплексів мають передбачатися системи обмеження доступу, що забезпечують безпечну експлуатацію атракціонів і належну безпеку для життя та здоров’я відвідувачів, а також підходи та під’їзди до атракціонів, що уможливлюють вільний прохід відвідувачів і рух транспорту.

Задля попередження нещасних випадків на території розважальних комплексів  обов’язково повинно бути  застосовано систему щодо обмеження доступу.

Залежно від типу атракціону мають застосовуватися такі системи обмеження доступу:

1) візуальні системи, розраховані винятково на візуальне сприйняття: кольорові смуги на підлозі або обмежувальні виступи, стовпчики, конуси тощо;

) гнучкі системи, виконані із гнучких елементів типу ланцюжків, стрічок тощо, розраховані на візуальне сприйняття, а не фізичне стримування;

3) жорсткі системи, виконані з жорстких конструкцій (огородження, бар’єри тощо), здатних сприймати горизонтальні навантаження.

Водночас, для забезпечення безпеки руху і (або) розташування відвідувачів на атракціоні має бути необхідна кількість проходів в огородженнях і бар’єрах. Ширина будь-якого проходу для входу (виходу) повинна бути не менше 0,8 м і не більше 2,5 м. Залежно від типу атракціону повинні застосовуватися такі проходи для входу (виходу):

1) проходи без будь-якого прямого контролю входу (виходу);

2) проходи, контрольовані персоналом;

3) проходи з бар’єрами або воротами, що позначають прохід у спеціальну зону та обмежують потік відвідувачів (наприклад, за допомогою механічних воріт або турнікетів);

4) проходи з бар’єрами або воротами, що відчиняються та зачиняються оператором або обслуговувальним персоналом;

5) проходи з бар’єрами або воротами, що блокують у разі відчинення пуск атракціону.

Вимоги до огородження

Огородження мають бути розраховані на можливі під час експлуатації навантаження. Висота огороджень має бути не менше 1,0 м щодо поверхні, на якій перебувають відвідувачі, а їх конструкція має бути такою, щоб ні дорослі, ні діти не могли пролізти крізь них або під ними. Якщо огороджується об’єкт, що становить значну небезпеку, то застрявання голови людини між елементами огородження має бути унеможливлене. Елементи огороджень не повинні мати гострих країв.

На атракціонах, призначених винятково для дітей молодше 10 років, і де зони, що огороджуються, розташовані на одному рівні, дозволяється використовувати бар’єри висотою 0,85 м.

Ділянки майданчика, на яких експлуатуються дитячі немеханізовані атракціони, особливо місця приземлення під час катання з гірок, а також майданчики під зоною розгойдування гойдалок, мають бути засипані піском або тирсою. У процесі експлуатації вибоїни, що утворюються в місцях приземлення з гірок, необхідно засипати.

Дитячі майданчики, обладнані атракціонами без кінематичних (рухомих) елементів, дозволяється огороджувати посадками з кущів з двома та більше проходами шириною не менше 1,5 м.

Відстань між зовнішньою огорожею та атракціоном (з урахуванням максимальної траєкторії переміщення рухомих частин атракціону) має бути не менше 1,0 м. Відстань між максимальними траєкторіями переміщення рухомих частин сусідніх атракціонів має бути не менше 1,0 м.

Механізовані атракціони з рухомими сидіннями або посадковими місцями, що становлять небезпеку травмування відвідувачів і обслуговувального персоналу під час роботи атракціону, повинні мати огорожу зони катання по всьому периметру на відстані не менше 1,0 м.

Прохід між огорожами сусідніх атракціонів має бути не менше 1,5 м з урахуванням вимог пунктів 4.16 і 5.15.7 цих Правил.

Укріплення секцій огорожі має унеможливлювати їх демонтаж без спеціального інструменту.

Огорожа багатомісних атракціонів (24 місця і більше) повинна мати роздільні вхід і вихід. Вхідні двері мають відчинятися всередину посадкової площадки та мати ширину не менше 0,8 м. Вихідні двері повинні відчинятися назовні та мати ширину не менше 1,0 м.

Двері огорож мають обладнуватися замками. Замок вихідних дверей повинен відмикатися під час експлуатації зсередини (без ключа). За наявності в складі атракціонів огорожі, що входить у комплект постачання атракціону, виконуються вимоги настанови з експлуатації.

Матеріал базується на вимогах п.4 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки,  затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 01.03.2006 N 110