Чи мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер роботи медичні сестри загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку?

Спеціалізовані загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку забезпечують реалізацію прав таких дітей на здобуття базової
загальної середньої освіти, умов проживання, реабілітацію. Серед вихованців закладу діти віком від 6(7) років та діти з відповідним діагнозом і такими медичними показаннями: легка розумова відсталість, помірна розумова відсталість, органічна деменція різного походження, яка відповідає легкій та помірній розумовій відсталості.

Законом України “Про відпустки” передбачено, що додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України

Відповідно до позиції 42 розділу ХVІІ додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими  і важкими умовами праці та за особливий характер праці»  працюючі на робочих місцях молодших спеціалістів з медичною освітою (сестер медичних) мають право на отримання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю 25 календарних днів.

Для визначення права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці проведення атестації робочих місць за умовами праці не вимагається.

Щорічна додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.

Періоди тимчасової непрацездатності, перебування у додатковій соціальній відпустці працівників, які мають дітей, у відпустці без збереження заробітної плати, в інших видах відпусток (крім щорічної основної та додаткової), а також решта періодів, коли за працівником зберігається місце роботи, до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, не зараховуються.