Гігієнічні аспекти вентиляції виробничих приміщень

Для створення нормальних умов  виробничої діяльності  необхідно забезпечити  не лише комфортні  метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря.  Адже внаслідок  виробничої діяльності  у повітряне середовище  приміщень  можуть надходити  різноманітні  шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах. Одним з ефективних засобів нормалізації повітря у приміщенні  є вентиляція.

Вентиляція – повітрообмін, завдяки якому забруднене повітря виводиться з приміщення, а замість нього вводиться свіже зовнішнє або очищене повітря. Під вентиляцією виробничих приміщень  розуміють сукупність заходів та засобів, призначених  для забезпечення  на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень  метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції  –  створити оптимальний мікроклімат у приміщенні по температурі, швидкості руху повітря, його вологості, хімічній і мікробній чистоті, запиленості, що сприяє збереженню і зміцненню здоров’я і підвищенню працездатності людини. Гігієнічні вимоги до вентиляції зводяться до її достатності для конкретного приміщення, постійності протягом доби і рівномірності для всього приміщення.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

• за способом переміщення повітря (природна (організована та неорганізована),  штучна (механічна) і суміщена (природна та штучна одночасно));
• за напрямком потоку повітря (припливна, витяжна, припливно-витяжна);
• за місцем дії (загальнообмінна, місцева, комбінована);
• за призначенням (робоча, аварійна).

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря.

Неорганізована природна  вентиляція включає інфільтрацію – просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях тощо та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Припливна  вентиляція передбачає  подачу  чистого повітря ззовні у приміщення. При витяжній вентиляції  повітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій. Припливно-витяжна вентиляція поєднує першу і другу.

Загальнообмінна вентиляція підтримує нормальне повітряне середовище у всьому  об’ємі  робочої зони  виробничого приміщення (цеху). За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом надходження чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення. Комбінована вентиляція поєднує загальнообмінну і місцеву.

Аварійну вентиляцію влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням  значної кількості шкідливостей, а також коли при виході з ладу  робочої вентиляції  в повітрі можуть утворюватись  небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні  концентрації шкідливих речовин.

Основним завданням  розрахунку вентиляційних систем  є визначення кількості повітря (м³ /годину), необхідного для його надходження або вилучення з приміщення.

Повітрообмін визначають розрахунковим шляхом за конкретними даними про кількість шкідливих  виділень (теплоти, вологи, пари, газу, пилу).

Системи вентиляції мають  бути пожежо- й вибухобезпечними, простими в облаштуванні, не переохолоджувати приміщення, не створювати надмірного шуму, бути надійними в експлуатації, економними. Крім паспорта на кожну вентиляційну установку складають журнал експлуатації, з   внесенням   технічних характеристик вентустановки. Усі вентиляційні пристрої (установки) підлягають планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню відповідно до затверджених графіків.

Розрахунки повітрообміну для проектування вентиляційних систем  та систематичний контроль за ефективною роботою вентустановок (підчас їх експлуатації) мають на меті забезпечення  належного санітарно-гігієнічного стану у робочій зоні виробничого приміщення та попередження виникнення професійних захворювань серед працівників.