Інспектор праці управління Держпраці у Миколаївській області надав інформаційну підтримку щодо правового регулювання трудових взаємовідносин

Що робити коли роботодавець – фізична особа підприємець відмовляє працівнику звільнитися за власним бажанням? Як домогтися від такого роботодавця  внести запис про звільнення до трудової книжки, отримати розрахункові кошти, що належать йому при звільнені за свою працю?

У пошуках вирішення зазначених питань у межах чинного законодавства  робітник, який працює за трудовим договором у фізичної особи-підприємця,  звернувся за консультацією до інспектора праці управління Держпраці у Миколаївській області Олександра Передрія.

Під час розмови, спираючись на нормативно-правові акти України, громадянину надано такі роз’яснення.

1.Порядок внесення записів до трудової книжки працівника. Відповідно до пункту 2.21-1 наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.

Фізичні особи-підприємці роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів. Під час прийняття на роботу вноситься запис: “Прийнятий на роботу (далі зазначається професійна характеристика робіт) за трудовим договором (зазначаються дата та номера наказу та договору),  а при звільненні – запис: “Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)” .

2.Умови розірвання трудового договору з ініціативи робітника, зокрема, звільнення з роботи за власним бажанням. Відповідно до статті 38 КЗпПУ працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У разі затягування чи відмови з боку роботодавця звільнення з роботи робітника  за власним бажання, для документального підтвердження свого наміру  працівник  має можливість направити заяву про звільнення  суб’єкту господарювання поштою, рекомендованим листом з описом вкладення. Бланк опису складається з  двох примірників. Примірники завіряються підписом працівника та печаткою поштового відділення. Один екземпляр опису додається до листа, другий, як доказовий документ подання заяви роботодавцю, залишається у відправника (працівника).

Відмова роботодавця звільнити працівника з роботи за власним бажанням після отримання відповідної заяви та відпрацювання працівником двох тижнів після цього суперечить чинному законодавству.

3.Строки виплати розрахункових коштів у разі звільнення. Відповідно до ст. 47  КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові під час звільнення всі суми, що належать йому від підприємства, в строки, зазначені ст. 116 КЗпПУ, а саме, в день звільнення або не пізніше від наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у названі строки є підставою для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримання до дня фактичного розрахунку, що передбачено ст. 117 КЗпП України.

З метою притягнення підприємця до відповідальності громадянин має право звернутися до  управління Держпраці у Миколаївській області із  зверненням, оформленим відповідно до Закону України „Про звернення громадян“, до якого додати наявні документальні обґрунтування порушення законодавства про працю.