Нова підстава звільнення в умовах воєнного стану – звільнення через неможливість забезпечити працівника роботою у зв’язку із знищенням майна роботодавця внаслідок бойових дій (п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України)

Протягом 2022 року трудове законодавство України зазнало значних змін, які пов’язані, в першу чергу, з введенням на території нашої країни правового режиму воєнного стану у зв’язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (набув чинності 19.07.2022) внесено зміни до статті 41 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), якими передбачено нову підставу для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, а саме – звільнення через неможливість забезпечити працівника роботою через знищення засобів для роботи.

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Обов’язковою умовою для звільнення за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов’язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Отже, користуватись новою підставою для звільнення слід дуже обережно і лише тим роботодавцям, у кого справді є об’єктивні причини для застосування цієї норми для звільнення, і цьому є документальне підтвердження.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Розірвання трудового договору відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України не вимагає дотримання положень частини третьої статті 40 КЗпП України, але проводиться лише в тому випадку, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Одночасно, вважаємо за доцільне роботодавцеві з метою мінімізації в майбутньому конфліктів та трудових спорів перед прийняттям рішення щодо застосування зазначеної норми забезпечити проведення консультацій з представниками працівників (наприклад, щодо неможливості забезпечення в подальшому роботою внаслідок знищення майна).

Механізм та вичерпний перелік вимог при звільненні працівника відповідно до пункту 6 частини першої статті 41КЗпП України встановлюється частиною шостою статті 49-2 КЗпП України, згідно якої вивільнення працівників здійснюється в такому порядку:
– про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;
– не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п’яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

У статті 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 частини першої статті 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі середнього заробітку. Разом з цим, колективним або трудовим договором можливе встановлення більш високих гарантій щодо розміру вихідної допомоги.

Відповідно до вимог частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Також, звертаємо увагу на те, що у частині першій статті 42-1 КЗпП України закріплено додаткову гарантію щодо працівників, яких було звільнено відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України, а саме – на переважне право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу. Працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстави, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.