Правда життя: працювала за двох, отримала кошти за одного

Знання законодавства про працю, зокрема особливості нарахування заробітної плати за умов суміщення та сумісництва,   у разі встановлення розміру окладу нижчому ніж  розмір мінімальної заробітної плати,  необхідні кожному громадину.

Ви запитаєте: чому?

Відповідаємо: для того, щоб давати собі раду та вміти захищати власні інтереси перед роботодавцем.

Приведемо, життєвий приклад.

До Управління Держпраці у Миколаївській області звернулась  жінка, яка ставила під сумнів дії роботодавця щодо  належного нарахування доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

Жінка працювала кухарем на харчоблоку. Гроші не великі. Тож, позитивна відповідь на пропозицію щодо отримання доплати у розмірі 0,5 ставки за замісництво посади іншого кухаря на час його щорічній відпустці була надана швидко.

Проте, кількість зароблених коштів за час роботи за себе та колегу не порадувала жінку. Не на  таку кількість грошей  розраховувала працівниця.

За результатами інспекційного відвідування  інспекторами праці Управління Держпраці у Миколаївській області роботодавця, з яким жінкою укладено трудовий договір, з’ясоване наступне.

За  штатним розписом працівниці встановлено посадовий оклад у розмірі  2044,00 гривень на місяць. Додатково за роботу шкідливих умовах праці жінці щомісяця нараховується 12 % від розміру окладу. За відомостями  табелю обліку робочого часу у період відсутності колеги  жінка  за основним місцем роботи  відпрацювала 167 годин, а за замісництвом – 32,5 години.

Обчислення розміру заробітної плати роботодавець зробив правильно. До нього включено суми окладу, замісництва, індексації, доплати до рівня мінімальної заробітної плати та надбавки за шкідливі умови праці, яку нараховано понад розмір мінімальної заробітної плати. 

Попри це, дійсно, кількісно суми нарахованої заробітної плати за час суміщення посад  та роботу без додаткового навантаження не відрізнялися між собою.

Причина – особливості застосування законодавства про працю.

Так, згідно з вимогами ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці»  (далі – Закон України) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.                          Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату з 1 січня у місячному розмірі 4173 гривень, у погодинному розмірі 25,13 гривень.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

При невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

В частині другій статті 3-1 Закону України зазначається, що при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Виплати, які не перелічені в частині другій статті 3-1 Закону України, мають враховуватись до мінімальної заробітної плати.

Тобто доплати за: суміщення професій (посад) і виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, ненормований робочий день; надбавки за: класність, почесне звання, високі досягнення у праці, вислугу років; всі види премій, крім перелічених в частині другій статті 3-1 Закону України; індексація тощо включаються до виплат, які мають враховуватись до заробітної плати при забезпечені її мінімального розміру.

Водночас, звертаємо увага громадян на особливості виконання роботи за сумісництвом.

Сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи. Чинне законодавство не обмежує громадян в кількості місць роботи. Так, працівник має право реалізувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору у одного чи одночасно у декількох роботодавців. Заборони, щодо укладання двох договорів у одного роботодавця не існує. Між тим, існує заборона щодо тривалості роботи за сумісництвом. Так, тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом упродовж місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.

 Роботодавець на підставі заяви працівника має видати наказ про прийняття на роботу за сумісництвом та направити повідомлення про прийняття працівника на роботу до органу Державної фіскальної служби.

Оплата праці за сумісництвом проводиться за фактично виконану роботу. Тож, у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

З огляду на зазначене все стає зрозуміло. Закон роботодавець не порушив. Проте, тенденція нашого часу така: знання законодавства про працю є вкрай необхідними кожній найманій особі. Мається на увазі не досконале володіння ними, а хоча б  в рамках загальних знань, необхідних для гармонізації перемовини з роботодавцем та  недопущення ущемлення власних інтересів.