Ринковий нагляд: роботодавець, як споживач нехарчової продукції

Відповідно до статті 14 Закону споживач має право на безпеку продукції (товарів, наслідки робіт) тощо.

Відтак, споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди працівникам та  майну підприємства.

Доказом безпечності продукції є її відповідність технічним регламентам. Технічний регламент – закон України  або нормативно-правовий акт,  прийнятий Кабінетом  Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов’язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Виступаючи у ролі споживача нехарчової продукції, суб’єкт господарювання (роботодавець) під час вибору товарів для провадження господарської діяльності повинен бути впевнений у безпечності застосування продукції, яку він купує. Відповідно до вимог  Закону України « Про охорону праці» саме на роботодавця, покладено зобов’язання створити   на  робочому  місці  в кожному  структурному  підрозділі  умови   праці   відповідно   до нормативно-правових  актів,  а  також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Враховуючи вищезазначене, експлуатація нехарчової продукції під час господарської діяльності  не повинна  становити загроз безпеці життя та здоров’я працівників,  не створювати  ризиків, які може становити застосування не якісної продукції.

Суб’єкт господарювання має з особливою прискіпливістю ставитися до документів, що містять інформацію про походження продукції  та її якість.

Жодного сумніву в тому, що  нехарчова продукція, яка розповсюджується на ринку країни не повинна становити жодного ризику чи становити лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам.

Зазвичай, розповсюдження нехарчової продукції здійснюється через торговельну мережу посередників. Між тим, виробник також має доволі широкі можливості самостійно реалізовувати власну продукцію.

Так, для того, щоб виконати вимоги чинного законодавства у сфері ринкового нагляду та сприяти задовольню потреби покупця у безпечному товарі, розповсюджувач – торговий посередник чи виробник – мають забезпечити:

а) наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.

Управління Держпраці у Миколаївській області звертає увагу виробників, розповсюджувачів, споживачів (суб’єктів господарювання – роботодавців) на 10 видів нехарчової продукції, що відносяться до відповідальності Держпраці:

• прості посудини високого тиску (виробничих об’єктів);
• ліфти і запобіжні комплектувальні вироби;
• канатні дороги для перевезення пасажирів;
• обладнання , що працює під тиском;
• засоби індивідуального захисту;
• вибухові матеріали промислового призначення;
• знаки безпеки і захисту здоров’я працівників;
• машини та устаткування;
• пересувне обладнання, що працює під тиском;
• обладнання та захисні системи, призначені для застосування в потенційно вибухонебезпечному середовищі.

Вищезазначені види  нехарчової продукції  мають затверджені   Постановами Кабінету Міністрів України технічні регламенти.

ВАЖЛИВО! На території України в обіг не повинна вводитися продукція, яка не відповідає обов’язковим  вимогам  чинних  в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров’я людини, майна і довкілля.

 Власник неякісної продукції  зобов’язаний вилучити з обігу  неякісну  та небезпечну продукцію, привести її, при можливості, у відповідність з вимогами відповідних  нормативно-правових  актів  і  нормативних документів або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої продукції.