Трудова зайнятість: працівник чи підприємець

30 серпня 2018

До Дня підприємця

Конституція України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, право на належні, безпечні і здорові умови праці, право на соціальний захист у разі безробіття з незалежних від них обставин.

Реалізувати своє право кожен може через оформлення трудових відносин з роботодавцем, провадження власної господарської діяльності.

У першому випадку, оформивши трудовий договір з роботодавцем, робітник погоджується на дотримуватися дисципліни праці та правил внутрішньо­го розпорядку: вчасно приходити на роботу, дотримуватись встановленої тривалості робочого часу, використовувати весь робочий час винятково для продуктивної праці, вчасно і точ­но виконувати розпорядження.  Водночас, виступаючи у ролі найманого працівника, особа здобуває право на  одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об’єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством. Обов’язок щодо додержання трудових прав працівників чинним законодавством покладено на роботодавця.

У другому випадку, реалізуючи  конституційне право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом,  особа виступає в ролі суб’єкта господарювання (підприємця), яка здійснює господарську діяльність від свого імені й на свій ризик. Таким чином, проваджуючи господарську діяльність відбувається ротація прав та обов’язків. Проте, ще не було визначено переваги особи-підприємця. До переваг можна віднести: свободу вибору діяльності,  відсутність обмежень на розмір доходу, можливість розпоряджатися своїм часом на свій розсуд. Крім того, варто відзначити такий психологічний  нюанс, для багатьох сам факт створення власного бізнесу є значущим етапом самоствердження, дієвим способом зміцнення самооцінки.

Тобто, бути у наймах чи провадити власну господарську діяльність – це особистий вибір  кожного.

«Все в твоїх руках», –  говорить східна притча про життя. Шляхи отримання доходу, що задовольняє потреби людини, різні. Проте, в Україні ні що не забороняє людині виступати у різних іпостасях, зокрема у ролі  підприємця та/чи працівника.

Так, особа може займатися підприємницькою діяльністю у вільний від роботи час, виконуючи необхідні операції особисто, чи залучати до їх виконання найманих працівників. При цьому як найманий працівник громадянин має усі трудові права, як і інші працівники.

Чинне законодавство не забороняє особі одночасно бути як найманим працівником, так і суб’єктом господарювання, між тим має певні обмеження.

Так, згідно зі ст. 42 Конституції України підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом тощо.