Управління Держпраці у Миколаївській області звертає увагу: причини та наслідки незадекларованої праці

На сьогоднішній  день існування неформального сектору економіки  і  незадекларованої  праці стають одними  з найпотужніших перешкод для України у забезпеченні гідної праці і більш високих темпів зростання.

Головні  причини незадекларованої  праці  в  Україні,  як  і  в  інших  державах, можна  умовно об´єднати у три групи: причини з боку працівників, роботодавців і держави.

З боку працівників – це головним чином може бути правова необізнаність про процедури офіційного оформлення трудових  відносин,  намагання  збільшення  доходу  за  рахунок  уникнення  сплати  податків, соціальних  внесків,  незадекларованої  (вторинної)  зайнятості,  збереження  права  на  соціальні допомоги та субсидії.

З боку роботодавців – це теж може бути правова необізнаність, а також, головним чином, намагання скоротити витрати на робочу силу, а відтак і на виробництво товарів та надання послуг з метою отримання неправомірних конкурентних переваг на ринку.

З боку держави  причини  лежать  в  основному  в  законодавчій  площині  (невідповідність  вимог законодавства реаліям ринку праці, що змінюється, недосконалість та суперечливість окремих законів  та  підзаконних  актів,  непередбачуваність  та  непослідовність  у  зміні  законодавства);  у сфері  адміністрування  (забюрократизованість  процедур  адміністрування  підприємницьких  та трудових  відносин,  звітності  тощо);  непривабливий  рівень  соціального  захисту,  коли  розміри допомоги не мотивують до сплати внесків  та інше; низька ефективність контролюючих органів та не достатньо жорсткі санкції, що не стимулюють до дотримання визначених законодавством вимог.

Головні наслідки незадекларованої праці в Україні

Неналежний  рівень  дотримання  законних  прав  громадян  України  в  царині  трудових  та господарських відносин обумовлює негідні умови зайнятості і праці, небезпеку умов праці та виробничого  середовища;  заниження  заробітної  плати  та  її  затримки;  незаконну  практику штрафів,  порушення  домовленостей  щодо  розміру  заробітної  плати  тощо;  перешкоджання професійно-кваліфікаційному  розвитку  працівника  та  офіційному  визнанню  здобутих  знань  і навичок;  незаконне  та  неналежне  звільнення;  перешкоджання  участі  у  колективному  захисті трудових  прав;  неможливість  юридичного  захисту  прав  власності  та  господарчих  контрактів незадекларованих  самозайнятих  осіб  та  інших  некорпоратизованих  виробничих  одиниць; перешкоджання  перспективам  їх  інвестиційного,  корпоративного  та  людського  розвитку  на довгостроковій  і  сталій  основі;  формування  ситуації  недобросовісної  конкуренції,  коли підприємства та самозайняті особи, що сумлінно дотримуються вимог законодавства, програють у конкуренції за показниками витрат на підприємницьку діяльність; у сфері соціального захисту складається ситуація, коли громадяни, які не брали участі у фінансуванні держави та соціальних фондів, користуються соціальними послугами та підтримкою; обмеження можливостей держави виконувати свої соціальні зобов’язання в сфері державного нагляду за дотриманням законів про працю та зайнятість, соціального захисту від безробіття, тимчасової та повної непрацездатності, пенсійного забезпечення тощо.