Відпустка без збереження зарплати на період об’яви карантину

У зв’язку  з встановленням карантину  на території України, одним із актуальним питанням для роботодавців та працівників стало надання відпустки без збереження заробітної плати.

Питання надання відпустки без збереження заробітної плати регулюється Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР  та Кодексом Законів про працю України (далі –КЗпП України).

Статтею  25 Закону України «Про відпустки» визначені випадки та терміни  надання відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника в обов’язковому порядку. Серед них  передбачена і надання відпустки без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку матері, батькові, бабі, діду або іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один з прийомних батьків для догляду за дитиною віком до 14 років — на період оголошення карантину на відповідній території.

Відповідно до ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України “Про відпустки”, працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Законом України «Про внесення  змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст. 84 КЗпП України, відповідно до яких у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину  відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»  термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати  на період карантину не включається у загальний строк, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).

Відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові на підставі письмової заяви. У ній мають бути зазначені:

1) причина, з якої працівник просить надати неоплачувану відпустку;

2) дата початку відпустки;

3) тривалість відпустки.

Після розгляду заяви видається наказ (розпорядження) про надання відпустки за свій рахунок.

Таку відпустку не подовжують на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї.

Відпустку без збереження заробітної плати надають, як правило, у зв’язку з якими-небудь подіями в житті працівника. При цьому перш за все необхідно бажання працівника піти в таку відпустку. Ні в якому разі не можна відправляти у відпустку «за свій рахунок» примусово без згоди працівника.