Види відпусток та загальні засади їх надання

Кожен працівник має право на відпустки із збереженням заробітної плати, незалежно від того чи працює він на підприємстві чи у фізичної особи. Таке право йому надає Конституція України, Кодекс законів про працю України, та Закон  України  “Про відпустки”.

   Статті 74 – 84 Кодексу Законів про працю  в узагальнюючому вигляді  визначають види відпусток,  їх тривалість та умови надання. Більш конкретну інформацію щодо цього нам дає Закон  України “Про відпустки”.

Установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки, які в свою чергу поділяються на:

основна відпустка. Надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

додаткова відпустка за особливий характер праці. Тривалість такої відпустки визначається колективним або трудовим договором, в залежності від часу роботи конкретного працівника у важких умовах. Така відпустка може тривати до 35 днів для працівників, які виконують роботу пов’язану із додатковим нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, або у складних географічних та геологічних умовах; або до 7 днів для працівників із ненормованим робочим днем;

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Такі відпустки надаються працівникам, що здобувають середню освіту, навчаються у професійно-технічних закладах, у вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти та аспірантури. Тривалість таких відпусток залежить від причин для її надання та виду начального закладу, у якому здобуває освіту працівник;

3) творча відпустка. Може надаватися працівникам, що пишуть дисертаційні роботи, підручники тощо;

4) соціальні відпустки:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами. Тривалість відпустки становить до 70 календарних днів перед пологами та 56 днів – після пологів. Відпустка після пологів може бути подовжена до 70 днів, у зв’язку із ускладненнями пологів;
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За бажанням матері, після закінчення відпустки після пологів, їй може бути надана відпустка для догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку;
• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Така відпустка  надається  жінці, яка має дві або більше дитини до 15 років, або дитину-інваліда, одинокій матері або батьку. Тривалість такої відпустки складає 10 днів без урахування святкових та неробочих днів.

5) відпустки без збереження заробітної плати. У випадках, передбачених статтею 25 Закону України “Про відпустки”, працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.