Запобігання корупції

ПОВІДОМИТИ ПРО КОРУПЦІЙНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Відповідно до статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв’язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Особа або член її сім’ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Інформація про викривача може бути розголошена лише за його згодою, крім випадків, встановлених законом.

Повідомлення про порушення вимог цього Закону може бути здійснене працівником відповідного органу без зазначення авторства (анонімно).

Вимоги до анонімних повідомлень про порушення вимог цього Закону та порядок їх розгляду визначаються Законом України «Про запобігання корупції».

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає перевірці у термін не більше п’ятнадцяти днів від дня його отримання. Якщо у вказаний термін перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують термін розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання.

У разі підтвердження викладеної у повідомленні інформації про порушення вимог цього Закону керівник відповідного органу вживає заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Посадові і службові особи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадові особи органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів зобов’язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

Ви можете залишити відповідне повідомлення, інформація в якому стосується конкретної особи та містить фактичні дані, які можуть бути перевірені, а також підкріплене доказами, щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також щодо прирівняних до них осіб згідно із Законом «Про запобігання корупції» (далі – «уповноважена особа»).

Перелік нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії корупції

(наведений перелік постійно оновлюється у зв’язку із змінами у законодавстві)

Витяг з Кодексу України про адміністративні правопорушення, 1984 (із змінами)

«Глава 13-А Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією

Стаття 172-4. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

Стаття 172-5. Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків

Стаття 172-6Порушення вимог фінансового контролю

Стаття 172-7. Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Стаття 172-8. Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень

Стаття 172-9. Невжиття заходів щодо протидії корупції»

Витяг з Кримінального кодексу України, 2001 (із змінами)

«Розділ XV Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднання громадян

Стаття 356. Самоправство

Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження

Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів»

«Розділ XVII Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

Стаття 366. Службове підроблення

Стаття 366-1. Декларування недостовірної інформації

Стаття 367. Службова недбалість

Стаття 368.  Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою

Стаття 368-2. Незаконне збагачення

Стаття 368-4. Підкуп особи, яка надає публічні послуги

Стаття 369. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі

Стаття 369-2. Зловживання впливом

Стаття 370. Провокація підкупу»


ДЕКЛАРУВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан.

ВИДИ ДЕКЛАРАЦІЙ

1) щорічна декларація – декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Обов’язок подавати щорічну декларацію виникає в суб’єкта декларування:

  • щороку протягом строку здійснення діяльності, яка передбачає обов’язок подання декларації, або перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності (щорічна декларація (продовжується діяльність)). 

Для цього у розділі І «Вид декларації та звітний період» декларації слід обрати позначку «я продовжую виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування»;

  • наступного року після припинення діяльності, яка передбачає обов’язок подання декларації, або перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності (щорічна декларація (після звільнення)). 

Для цього у розділі І «Вид декларації та звітний період» декларації слід обрати позначку «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)»;

2) декларація при звільненні – декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов’язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності. 

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру, крім декларації кандидата на посаду .

Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності.

Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Якщо в особи упродовж звітного періоду були підстави для подання декларації при звільненні декілька разів, кожна з них має бути подана за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями.

3) декларація кандидата на посаду – декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Як правило, така декларація подається після визначення особи переможцем конкурсу, до дня призначення або обрання особи на посаду. Водночас необхідно звертати увагу на вимоги спеціальних законів. 

Якщо особа стає переможцем конкурсу на декілька посад в одному органі та раніше не подавала декларацію за минулий рік, вона подає одну декларацію кандидата на посаду, вказуючи посаду, на яку має намір бути призначеною.

Якщо особа, у якої виник обов’язок подати декларацію кандидата на посаду, незалежно від обставин вже подала щорічну декларацію (з будь-якою позначкою) за минулий рік, декларація кандидата на посаду за цей період не подається .

Водночас, якщо подана декларація кандидата на посаду охоплювала попередній звітний рік, а в особи виник обов’язок подати щорічну декларацію за той самий звітний період, то особа зобов’язана подати щорічну декларацію.

 

Корупційні ризики в діяльності  державних службовців

Як відомо,  корупція  є  однією  із  найнебезпечніших  загроз правам людини,  демократії,  правопорядку,  чесності та соціальній справедливості, вона перешкоджає  економічному  розвиткові  та загрожує  належному  і  справедливому  функціонуванню  країн,  має негативні  фінансові наслідки для громадян,  компаній і держав,  а також для міжнародних установ.
На сьогоднішній  день  в  нашій  державі  здійснюється  низка заходів у сфері запобігання та протидії корупції, більша частина з яких направлена саме на запобігання корупції,  як  і  в  більшості країн Європи.
Одним із  основних  напрямів  у  сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків,  які можуть виникнути в  діяльності державних  службовців,  а також усунення умов та причин виникнення цих ризиків.
Вказані корупційні ризики постійно  досліджуються  науковцями та   громадськими   організаціями   у   різних  сферах  державного управління.
При цьому,  за поширеністю  корупційні  ризики  в  діяльності державних службовців можна розташувати в такому порядку:

  •      – недоброчесність державних службовців;
  •      – виникнення конфлікту інтересів;
  •      – безконтрольність з боку керівництва;
  •      – наявність дискреційних повноважень.

ПРАВИЛА ЕТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Згідно зі статтею   37 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року Національне агентство з питань корупції затверджує загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у випадку необхідності розробляють за забезпечують виконання галузевих кодексів чи стандартів етичної поведінки їх працівників, а також інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, які здійснюють діяльність у сфері їх управління.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування  під час виконання своїх службових повноважень зобов’язані:

  • Неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
  • Представляючи державу чи територіальну громаду, діяти виключно в їх інтересах.
  • При виконанні своїх службових повноважень дотримуватися політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь –якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків. Дане положення не поширюється на виборних осіб та осіб, які обіймають політичні посади.
  • Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь – яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні та інші особисті погляди чи переконання.
  • Сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконувати службові повноваження та професійні обов’язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускати зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.
  • Не розголошувати і не використовувати в інший спосіб конфіденційну   та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов’язків, крім випадків, встановлених законом.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незважаючи  на приватні інтереси, утримуються від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону, самостійно оцінюють правомірність наданих керівництвом рішень чи доручень та можливу шкоду, що буде завдана у разі виконання таких рішень чи доручень.